Українська асоціація юдаїки, що об’єднує десятки українських дослідників єврейської тематики (істориків, мовознавців, літературознавців, соціологів, мистецтвознавців тощо), поділяє прагнення членів комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності та інших ініціаторів законопроекту забезпечити умови для повноцінного функціонування української мови як державної. Разом із тим, члени нашої організації занепокоєні наявністю в ухваленій у першому читанні редакції проекту Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (реєстраційний № 5670-д від 09.06.2017, надалі – законопроект) низки норм, запровадження яких у дію, на наш погляд, перешкоджатиме повноцінному розвитку науки в Україні, інтеграції українського академічного середовища у світове наукове життя.
Понад 90% публікацій із історії і культури євреїв, їхнього релігійного життя тощо у світі публікуються англійською мовою. Усі інші мови відіграють допоміжну роль. Навіть під час всесвітніх конгресів із юдаїки, які з 1947 року з інтервалом у чотири роки організовує в Єрусалимі Всесвітній союз юдаїки (World Union of Jewish Studies), абсолютна більшість доповідей – у тому числі ізраїльських дослідників – виголошується англійською, хоча поряд із нею частина доповідачів виступає івритом, а окремі доповіді з вузьких галузей озвучуються їдишем та ладіно. Як приклад можна навести програму останнього за часом 17-го Всесвітнього конгресу юдаїки, який відбувся в серпні 2017 року (у ньому взяли участь 15 українських дослідників, більшість із яких є членами УАЮ). Мову доповідей у програмі позначено літерою після назви, доповіді з позначкою «(E)» виголошувалися англійською.
Аналогічною є ситуація з конгресами Європейської асоціації юдаїки, які з інтервалом у чотири роки організовуються в різних європейських містах. Єдиною робочою мовою цієї організації є англійська, усі доповіді під час її конгресів звучать винятково англійською. Як приклад можемо навести програму 11-го Конгресу ЄАЮ (Краків, липень 2018). У цьому заході взяли участь 22 українські науковці, 15 із яких є членами нашої організації, а загалом на ньому виступили майже 800 дослідників. Ухвалення закону в нинішній редакції, на нашу думку, унеможливить проведення таких масштабних наукових заходів в Україні, оскільки синхронний або послідовний переклад сотень доповідей на десятках секцій, по-перше, за вартістю перевищуватиме всі інші статті бюджету конференції, а по-друге, у кілька разів уповільнить виголошення доповідей, коментарів і запитань до них.
Відзначимо, що 14–15 жовтня цього року наша асоціація організувала повністю англомовну конференцію з ізраїлезнавства, у якій узяли участь дослідники з восьми країн (повідомлення про проведення заходу і його програму можна знайти за посиланням). УАЮ отримала кілька схвальних відгуків від учасників конференції, у тому числі від одного з запрошених ключових доповідачів – президента Європейської асоціації ізраїлезнавства, професора Університету Лідса (Великобританія) Алана Крейґа. Якби законопроект було ухвалено в нинішній редакції, нам би довелося скасувати цей захід, перенести його проведення за межі України або зробити його закритим, а не публічним. Безумовно, такий крок помітно зашкодив би авторитету українських дослідників на світовій академічній арені. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне наголосити на потребі передбачити проведення наукових заходів мовами країн Європейського Союзу та пов’язаних із ним організацій: Європейської асоціації вільної торгівлі та Євро-середземноморського партнерства без потреби перекладу.
Не можемо не згадати і про відповідальність українських науковців і адміністраторів науки за долю мови їдиш, літературний стандарт якої формувався саме на території України. У наш час її використання в науці обмежується окремими меморіальними заходами. Прикладом таких є ювілейні пам’ятні конференції з мови їдиш, які регулярно організовуються у Чернівцях (такі конференції відбулися в 1998, 2008 і 2018 роках у пам’ять про конференцію з мови їдиш у Чернівцях 1908, на якій її вперше було оголошено однією з національних мов євреїв). Перекладачів-синхроністів із цієї мови взагалі не існує в жодній країні. Вимога перекладу таких доповідей була б сприйнята доповідачами, які десятиліттями намагаються рятувати їдиш від зникнення, як проста заборона на його використання і прояв антисемітизму. Саме Україна в першій половині ХХ ст. була центром бурхливого розвитку мови й культури їдиш, саме в Україні народилися і працювали десятки найвідоміших літераторів і публіцистів, які творили нею. Членами УАЮ є кілька авторитетних дослідників-їдишистів, які відчувають свій моральний обов’язок брати участь у збереженні мови їдиш як частини української культурної спадщини. У зв’язку з цим хочемо наголосити на потребі не поширювати вимогу перекладу на публічні виступи мовами, які не мають державного статусу в жодній країні світу, а також мовами, які включено до «Атласу загрожених мов ЮНЕСКО» («UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger»). Наголосимо: жодна мова, яка перебуває на межі зникнення, не може виступати загрозою для функціонування державної мови в Україні.
Крім того, наголошуємо на цілковитій неможливості здійснювати усний переклад художніх творів (зокрема, поетичних), які читаються під час літературних і мистецьких фестивалів, пісенних творів тощо. Ухвалення закону в нинішній редакції просто унеможливить проведення таких заходів в Україні і викреслить її з літературної й мистецької мапи Європи.
Аналогічною є й ситуація з науковими й літературними виданнями – потреба видавати наукові журнали, які на цей час є дво- або англомовними, у паралельних версіях українською та англійською/іншими іноземними мовами змусить українські наукові осередки публікувати їх за кордоном. Наслідком цього стане не зростання, а скорочення кількості україномовних наукових публікацій. Таким чином, праці українських науковців і організаційні та видавничі зусилля українських дослідницьких організацій працюватимуть на авторитет іноземних видавництв замість підвищувати престиж української науки у світі.
Українська асоціація юдаїки заявляє про підтримку в цілому пропозицій, які підготував Науковий комітет при Національній раді України з питань розвитку науки і технологій (лист № 007-1-195 від 17.10.2018), і, крім того, просить врахувати зауваження, висловлені в цьому зверненні.
